Щербанівська громада знову у скорботі – офіційно підтверджено загибель ще одного її захисника на війні з російськими окупантами.
Втрати, які не можна виміряти словами
Цей день став ще темнішим для Диканщини, Полтавського району та Щербанівської громади. Війна невблаганно забирає найкращих, залишаючи нас із болем і мовчазними питаннями: “За що?” і “Чому саме наш?”. 28 червня стало відомо, що на фронті загинув Артем Рябко, уродженець села Великий Тростянець. Йому було 27 – найкращі роки, але вся країна досі залишається у війні, а життя триває попри все.
Герої серед нас
Артем, як і тисячі інших захисників, у 2022 році добровільно став до лав Збройних сил України. Служив у механізованій бригаді. На фронті його побратими відзначали як надійного, чесного і незламного товариша. Відомо, що він брав участь у запеклих боях на східному напрямку, куди скеровують найстійкіших.
Навіть рідні до останнього сподівалися на диво. Але 27 червня трагічна звістка остаточно підтвердилася – Артем загинув під час виконання бойового завдання. Його смерть – це й трагедія його сім’ї, і спільний біль для всієї Щербанівської громади.
Прощання та біль усієї Полтавщини
Тіло загиблого героя доставлять у рідне село найближчими днями. Про дату і час прощання повідомлять офіційні джерела Щербанівської громади. Місцеві вже готують “живий коридор” для вшанування. Хто знає, може саме такі моменти й тримають на ногах громаду, яка втратила ще одну своє дитину.
Крім Артема, з початку великої війни Щербанівщина втратила вже понад десяток чоловіків та жінок. Кожне ім’я – це не просто цифра у сухій статистиці, це доля, сім’я, нездійснені мрії.
Пам’ятаємо наших Героїв
– Артем Рябко – Великий Тростянець
– Олексій Пальчевський – Щербані
– Роман Іщенко – Горбанівка
– Сергій Волошин – Нижні Млини
– [Список не завершено, бо список болю безмежний…]
Як підтримати родину загиблого
Зараз родині потрібна наша підтримка. Зі словами вже не повернеш найближчу людину, але небайдужість, увага, хоча б простий обійм — іноді рятують від самотності та відчаю.
Можна допомогти:
– Молитвою чи добрим словом
– Фінансовою підтримкою (реквізити будуть опубліковані офіційними каналами)
– Участю в прощанні, приходячи до “живого коридору” чи на панахиду
Ми всі втомилися від війни, але не маємо права забути жодного героя. Їхній біль – наш спільний біль. Їхня жертва – запорука нашого майбутнього.
Хай земля буде пухом, Артеме… твоє ім’я звучатиме відповіддю на питання “Хто, якщо не ми?”
