Коротко зітхаючи, іноді здається, що добрих новин тепер геть не буває. Але вони все одно трапляються, хоч і серед тріску розбитого скла й попелу. У Полтаві міська влада вирішила відновити комунальне підприємство “Декоративні культури”, яке було суттєво пошкоджене під час останнього ракетного обстрілу. Для багатьох працівників це не просто місце роботи – це вже майже дім. А кожен кущ чи клумба — то нагадування, що, попри війну, тут росте щось живе.
Що сталося з КП “Декоративні культури” після обстрілу
В ніч на 1 червня російські ракети жорстоко скалічили частину виробничих приміщень підприємства. Було суттєво пошкоджене робоче обладнання, теплиці, склади саджанців. Уламки вибухової хвилі розбиті вікна й двері. Працівники, зізнаються, плакали — і не соромляться цього. Бо скільки років дбали про клумби Полтави, а тут усе в одну мить опинилося під руїнами.
Та руйнування — ще не кінець. Квіти, які вціліли, мешканці міста розкупили й роздали школам, щоб хоч трохи зберегти те, що можна.
Як планують відновлювати підприємство
Міська рада вже затвердила план відновлення “Декоративних культур”. Ось основне, що готують:
– Повне скління розбитих вікон
– Ремонт теплиць і виробничих корпусів
– Відновлення електромережі та поливних систем
– Закупівля нового інструменту
– Призначення тимчасового складу для збереження саджанців
Відновлення фінансуватимуть коштом міського бюджету та за підтримки міжнародних партнерів. Терміни відбудови залежать від безпекової ситуації — але головне, що кошти вже шукають, і люди готові братися до роботи.
Чому це важливо для Полтави
Можна не звертати уваги на клумби й дерева, коли навколо щодня тривоги. Але ж які ми люди без зелені? “Декоративні культури” щороку висаджують близько 120 тисяч саджанців. Завдяки їм місто весною пахне тюльпанами й акаціями, а восени — багрянцями барвінку.
Для Полтави це ще й:
– Робочі місця для сотень людей
– Основа для озеленення шкіл, лікарень, парків
– Символ того, що життя триває навіть під обстрілами
Голоси тих, хто працює тут
Працівники не приховують: цей рік і цей обстріл стали чи не найважчими за все їх життя. “Ми за своє ще повоюємо”, — каже завідувачка теплицею Галина. Хтось жартує, що найміцніше у підприємстві зараз — це колектив: “Як не вистачає цвяхів, тримаємось на гуморі й каві”.
І якщо чесно, вони заслуговують отримати шанс піднятися. Бо навіть квіти проростають крізь бетон.
Як кожен може допомогти
– Купувати саджанці, ростити щось своє вдома
– Пропонувати волонтерську допомогу на підприємстві
– Не проходити повз, коли поряд збирається толока
– Надсилати пропозиції щодо підтримки через соціальні мережі
Буде день — і знову по всьому місту замайорять клумби. Заради цього і працюємо.
