Вечірній спокій у мікрорайоні Левада порушила тривожна подія — легковик збив жінку поважного віку просто на пішохідному переході та зник у невідомому напрямку. Знову дорожня безвідповідальність, знову кров на асфальті. І питання: чому у нашій Полтаві люди досі бояться ходити по “зебрі”?
Деталі інциденту
Аварія сталася близько 19:10 25 червня 2024 року, на перехресті вулиць Левадної та Ботанічної. За інформацією патрульної поліції, саме там, де кожен день гуляють мами з дітьми й пенсіонери, літню жінку збив водій легкового автомобіля. Попри очевидну провину, кермувальник навіть не вийшов із машини, аби допомогти постраждалій, — натомість різко натиснув на газ і зник.
Хто він, цей безжальний “шумахер” на вулицях нашого міста? Наразі його розшукують, а дані автомобіля — марка, колір, реєстраційний номер — уточнюються слідчими.
Стан постраждалої
Пенсіонерка отримала серйозні травми: за попередньою інформацією, перелом ноги та різані рани. Швидка прибула майже одразу, лікарі надали домедичну допомогу, жінка зараз у міській лікарні. Лікарі не полишають сподівань, що її життя — поза загрозою.
Місцеві мешканці стверджують, що на переході неодноразово траплялися аварії. Чи були відповідні попереджувальні знаки? Так. Чи зупиняються на “зебрі” машини? Питання риторичне — зазвичай ні.
Що кажуть у поліції
Правоохоронці порушили кримінальне провадження за ст. 286-1 Кримінального кодексу України — “Порушення правил безпеки дорожнього руху”. Коменданти Левади та звичайні мешканці не приховують обурення. Поліція просить очевидців надати записи з відеореєстраторів, камери зі світлових табло, будь-яку інформацію, що допоможе встановити особу втікача.
Ось як можна допомогти:
– подзвонити на “102” і повідомити будь-яку деталь про авто або кермувальника;
– надіслати відео з автомобільних реєстраторів, якщо ви проїжджали повз місце ДТП;
– розповісти сусідам, знайомим — раптом хтось теж щось знає.
Як уникнути трагедій на переходах?
За словами експертів, “зебри” мають бути освітленими й обладнаними лежачими поліцейськими, а водії — не забувати про людяність та обов’язок зупинятися перед кожною смугастою лінією. Але поки що маємо статистику, а не безпеку.
Цей випадок — черговий привід задуматися: чи справді вартує ризикувати життям заради кількох зекономлених хвилин? Скільки ще потрібно аварій, аби усі зрозуміли просту істину: обережність — не розкіш, а необхідність.
***
Дякуємо усім, хто не залишається байдужим. Співчуваємо постраждалій. Бережіть себе і тих, хто поруч.
