І що це, як не ганьба? Коли у світі сьогодні війна, а в країні на восьмому році триває декомунізація, на Полтавщині підняли голову старі радянські “примари”. Журналіст і відомий публіцист Вахтанг Кіпіані гостро висловився про ситуацію з комуністичною символікою та відверто поклав провину на місцеву владу.
Що сказав Вахтанг Кіпіані?
Знаєте, як боляче чути його слова. “Це просто pizdets”, — такими жорсткими словами Вахтанг Кіпіані прокоментував факт виявлення комуністичної символіки в Шишаках на Полтавщині. Публіцист обурився, що навіть після стількох років війни, жертв і болю, місцеві чиновники не прибрали радянські релікти. Усе це виглядає як плювок у бік людей, які захищають країну від російської агресії.
> “Комуністична символіка на вулиці в умовах війни з Росією – це ганьба для Полтавщини і конкретний вирок місцевій владі,” – заявив Кіпіані.
Де саме знайшли комуністичні символи?
За словами Кіпіані та місцевих активістів, радянська символіка відчайдушно “виживає” у містечках Полтавщини:
– Пам’ятники Леніну, які так і не знесли
– Радянські меморіальні плити зі серпом і молотом
– Назви вулиць на честь комуністичних діячів
– Зорі й інші тоталітарні символи на фасадах будинків
Чи може бути місце цьому в Україні? Питання риторичне, але болюче.
Реакція суспільства і чи є якась надія
Навіть серед війни, де притягуються життя щодня, наше суспільство не байдуже. Люди обурені. В соцмережах та місцевих медіа піднялася хвиля обговорень. Хтось пише про “зраду”, хтось іронізує (“а може, то нова екскурсія в радянське минуле?”), але суть зрозуміла кожному: відкладати вирішення цієї проблеми більше ніколи не можна.
Очевидно, що локальна влада отримала черговий “чорний бал” у власне досьє. І питання не у вандалізмі чи фарбі. Питання у пам’яті, ідентичності та повазі до тих, хто нині воює за звільнення країни від минулих і сучасних окупантів.
Що можна зробити вже зараз?
Ось практичний список дій, які мав би виконати кожен небайдужий:
– Повідомити про наявність радянських символів у ваше ОСББ чи селищну раду.
– Організувати спільноту для контролю виконання закону про декомунізацію.
– Не мовчати в соцмережах – розголос таки працює.
– Звернутися до депутатів і чиновників із вимогою зробити публічний звіт виконаної роботи.
Наостанок
Від себе додам: “pizdets” — це ще м’яко сказано. В країні, де ціна за свободу і гідність — людські життя, терпіти радянську символіку на вулицях, парканах, дошках почесу — то приниження для нас усіх. І якщо місцева влада досі цього не зрозуміла, можливо, час вирішувати ці питання простими людьми, не чекаючи команд згори.
Серце болить, але руки не опускаються. Хто, як не ми?
