Сьогодні в Чутівській громаді справжнє свято — після багатьох місяців невідомості, сліз та переживань додому повернувся один із наших, полонений український військовий. Справжнє диво побачити рідного сина на своїй вулиці — цілісінького, живого, хоча й не без слідів страшних випробувань.

Зустріч, яку чекали всі

Скільки ночей його родина провела без сну? Скільки разів мати прокидалася серед ночі, молячись за дитину? Питання залишаються без відповідей, але сьогодні в Чутовому звучали слова радості, сльози вдячності та обійми, які надовго врізалися у пам’ять. Зустріч організували біля сільської ради, люди приходили цілими сім’ями. Нескінченний потік квітів, українських прапорів і слів підтримки — не вірилось, що все це відбувається наяву.

Як громада підтримує своїх героїв

Чутівська громада відома тим, що не залишає своїх у біді:

• Волонтерські штаби влаштовують збір допомоги для військових;
• Чутівські підприємці регулярно підтримують сім’ї полонених та поранених;
• У місцевій школі проводять уроки мужності — щоб підростаюче покоління ніколи не забуло ціну свободи.

І ось цього разу весь Чутівський край став одним-єдиним серцем — не дарма тут знають: чужої біди не буває.

Історія полону: мовчання, болючі новини й віра

Наш земляк потрапив у полон на початку повномасштабного вторгнення. Довгі тижні родина не отримувала жодної звістки. Потім — крихка надія: коротке повідомлення, що він живий. А далі — місяці очікування, сльози матері, тиха молитва батька, телефоном — лише “чекайте, все буде добре”. І вони дочекались.

Що говорили під час зустрічі

Теплі слова лунали від кожного — вчителів, сусідів, побратимів:

• “Повертайся до життя, синку, дякуємо за твій Героїзм!”
• “Ти — символ стійкості, яку бачить уся країна!”
• “Ми пишаємося тобою і будемо берегти тебе!”

У відповідь — в очах Героя справжня вдячність. І, здається, не треба зараз зайвих слів, адже головне вже сказано: він вдома.

Що далі? Сила єднання дає надію

Попереду — складна реабілітація та повернення до мирного життя. Чутівчани вже обіцяють допомагати сім’ї та самому захиснику. “Наш герой, наша відповідальність!” — звучить у кожній розмові на вулицях.

Список дій, які вже запропонувала громада:

• Організувати збір коштів на реабілітацію;
• Допомогти у відновленні документів та, якщо потрібно, житла;
• Влаштувати зустрічі з психологами та лікарями;
• Постійно підтримувати родину побратимирським гуртом.

Чи вистачить нам сил і тепла, щоб витягнути ще когось із тих темних лабіринтів війни? Чи доживемо ми до дня, коли небо над Чутовим буде мирно-блакитним? Питання залишаються із болем. Але сьогоднішній день нагадує: разом — ми сильніші. Герої живуть поруч з нами.