В ніч на 18 червня російські ракети вдарили по Полтаві — серед пошкоджених об’єктів виявився й залізничний вокзал «Полтава-Південна». Скільки ще разів ми маємо повторювати це слово — “вокзал”? Без перебільшення, для багатьох це не просто будівля — це точка зустрічей, місце прощань, і, зрештою, символ надії на повернення додому.
Що сталося вночі у Полтаві?
Близько другої ночі мешканців Полтави розбудили звуки вибухів. Повітряна тривога, хвилини напруги та страху, а невдовзі — інформація про ворожі прильоти. За офіційними даними, російська ракета влучила неподалік залізничного вокзалу «Полтава-Південна». Зруйновано нежитлові будівлі поруч, пошкоджено сам вокзал та колії. Руйнування серйозні.
Серед наслідків атаки:
– Вибито вікна і двері у центральному корпусі вокзалу
– Частково зруйноване перекриття
– Понівечене плаття й контактна мережа
– Пошкоджено житлову інфраструктуру поряд
Чи постраждали люди?
Цього разу, на щастя, без жертв серед персоналу та пасажирів — це повідомляють у Полтавській ОВА та “Укрзалізниці”. Однак, працюючих працівників довелося евакуювати, серед перших на місці були рятувальники та комунальники. Люди допомагали розбирати уламки, відновлювали електромережі та прибирали наслідки вибуху.
Як реагує місто?
Оце так — мав бути просто звичайний літній ранок. Але, на жаль, знову розмови перед вокзалом зводяться не до планів на відпочинок, а до обговорення чергової атаки.
Місцева влада оперативно повідомила:
– Всі пасажирські потяги відправляються з центрального залізничного вокзалу
– Альтернативні маршрути вже організували для пасажирів
– Комунальні служби працюють без упину
Багато полтавців взялися допомагати. Хтось приносить їжу працівникам вокзалу, хтось пропонує житло тим, хто тимчасово втратив його через вибухи.
Що далі?
Відновлення вокзалу вже розпочали. Фахівці “Укрзалізниці” обіцяють зробити все, щоб потяги рухалися й надалі — куди ж людям без них?
Та й Полтава знову показала характер: навіть під час війни життя не зупиняється, а залізничний вокзал залишається важливим символом незламності міста. Але ми, як і кожного дня, чекаємо, коли слова “вночі був приліт” стануть лише згадкою з далекого минулого.
