У Машівській громаді провели в останню путь воїна Олега Микитенка

У Машівській громаді попрощалися із захисником Олегом Микитенком

Оприлюднено 5 Серпня, 2026

Вчора в Машівці — тиша і сльози. Село проводжало останньою дорогою 44-річного воїна Олега Микитенка, який загинув, захищаючи Україну на передовій. Люди не стримували емоцій: хтось мовчки стояв із квітами, хтось плакав навзрид. Війна знову забрала кращого.

Життя, що обірвалось

Цього дня вулиці Машівки були непривично порожніми. Багато хто прийшов з роботи раніше, щоби попрощатися із земляком. Олег Микитенко — не просто військовий, а чоловік, у якого залишились дружина, двоє дітей, старенькі батьки. У нього було чимало планів, мрій… Але війна не питає. Він загинув 5 червня на Донеччині, виконуючи бойове завдання.
Місцеві згадують:
– Завжди готовий допомогти,
– Працював на фермі,
– Захоплювався рибалкою,
– Під час мобілізації не ховався, сказав: “Хтось має це робити”.

Останній шлях героя

Попрощатися із захисником прийшли не лише рідні, друзі, а й зовсім незнайомі люди. Діти виносили портрет Олега, жінки тримали рушники і коровай. Священник правив панахиду, а вулицею стиха бриніла “Пливе кача”. Атмосфера — наче серце розривається.
Хтось з місцевих сказав:
“Колись зустрічали один одного з радістю, а зараз лише сльози і біль… Скільки років ще це триватиме?”
На кладовищі давали останню шану, а найменші хлопці кидали жмені землі: “Спи спокійно, наш Герою”.

Вічна пам’ять і біль, який залишився

У громаді оголошено траур. На адмінбудівлях — державні прапори з чорними стрічками. Волонтери збирають допомогу сім’ї загиблого.
Ось ще коротко, що про Олега Микитенка потрібно знати кожному:
– Народився у Машівській громаді,
– Служив у 93-й бригаді “Холодний Яр”,
– Захищав Україну з 2022-го року,
– Загинув під час артилерійського обстрілу.
Це не суха статистика — це людське життя, біль, горе, шана.

Машівська громада втрачає своїх

Кожна нова втрачена доля — як незагойна рана. Олег не став винятком — добрий, спокійний, надійний. Сьогодні для машівчан він є символом сили й гідності.
Як довго ще країна ховатиме своїх кращих синів? Ніхто не знає. Але як би не втомила війна, ми пам’ятаємо про кожного. І Олег Микитенко — вже назавжди серед тих, кого не забудемо.

Висновок

Земля пухом Герою. І дякуємо кожному, хто не залишається байдужим.

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.