Справжню спортивну гордість подарували днями полтавські спортсмени – на нещодавніх всеукраїнських змаганнях із гірськолижного спорту наші земляки вибороли відразу декілька нагород. У час, коли тут, у тилу, життя підпорядковане війні, такі новини хоч якось зігрівають серце.
Хто саме прославив Полтавщину?
На трасах у Славському (Львівська область) зібралися найкращі представники українського гірськолижного спорту – діти, юніори, дорослі. Конкуренція висока, а погодні умови – ну, самі знаєте, січень не прощає ні холоду, ні ожеледиці. Та наші не підкачали.
Цьогоріч особливо відзначилися вихованці дитячо-юнацької спортивної школи Полтави. Серед наймолодших призові місця взяли:
- Ганна Коваленко — срібло у слаломі серед дівчат U12
- Максим Грицай — бронза у гігантському слаломі серед юнаків U14
Тренерка Ірина Павленко, яка вже не вперше виводить підопічних у призери, так говорить:
“Було важко, діти не здавалися, працювали на межі. Але ці хлопці й дівчата показали всі свої навички і характер”.
Як відбувалися змагання: деталі, що залишаються “за кадром”
Гірськолижний спорт — то не просто спуск із гори, як думають хтось, не знаючи. То марафон на витривалість, увагу та нерви. Змагання розтягнулися на три дні. Щось пішло не так у першій спробі? Є страх і сумніви? Полтавські спортсмени виходять і борються далі.
Кілька батьків розповідають – найскладніше стояти на холоді, тримати кулаки й молитися, щоб діти доїхали лиш із медаллю і не “врізалися” у фінішну арку. Дехто жартував: “Нервів втрачено більше, ніж на всіх матчах за рік!”
Серед призерів та учасників від Полтавщини
- Ганна Коваленко
- Максим Грицай
- Катерина Ющенко — 5 місце (до медалі рукою подати)
- Дмитро Литвиненко — 7 місце серед старших хлопців
Та це не просто медалі, це — приклад для інших і надія на майбутнє, чорт забирай. Важливо, що на фоні тривог і невизначеності діти можуть приносити такі перемоги.
Що далі? Куди рухаються наші спортсмени
Після успіху в Карпатах тренерський склад вже готує молодь до літніх зборів і наступного змагального сезону. Готувати техніку, вивчати нові маршрути, шукати фінансування — все це попереду. Та один факт лишається – на Полтавщині є молодь, яка ще дивитиме країну й світ. І хай війна досі не відпускає, наші спортсмени нагадують: життя триває, а боротьба — і на трасі, і в серці — не припиняється.
Дякуємо всім учасникам, їхнім рідним і тренерам. Бо кожна така новина – це ковток свіжого повітря серед щоденних звісток із фронту.
