Ближче до вечора стало відомо: політична сила “Європейська Солідарність” на Полтавщині вирішила розпочати процедуру відкликання чотирьох людей із депутатських рядів. Для сонного міста, де за останній місяць мало що змінювалось, це новина вагома.
Чому ЄС іде на такий крок?
Почалося все з серйозної розмови на обласній партійній конференції. Там, серед кави, нервів і низької стелі, прозвучало: “Якщо депутат зраджує виборців — мусимо реагувати”. Виною всьому — ігнорування фракційних рішень, ігри на боці опонентів, маніпуляції із голосуваннями. Не секрет, у місцевій політиці це трапляється частіше, ніж хочеться.
Партія озвучила простий перелік претензій:
– Саботаж на сесіях
– Відкриті голосування всупереч рішенню партії
– Порушення етичних норм
– Співпраця з політичними конкурентами
І, здається, найважливіша претензія — втрата довіри громади.
Хто опинився під загрозою відкликання?
Офіційно імена не називають. Але “Коло” та ще кілька місцевих медіа пишуть: мова про депутатів Полтавської обласної ради, які були обрані за списками ЄС і згодом почали “грати в інші ворота”. Хтось із них ігнорував ключові засідання, хтось — підтримав ворожий табір, а дехто й взагалі, цитуючи мою сусідку, “забув, завдяки кому став депутатом”.
Яка процедура відкликання депутата?
Технологія невигадлива, але затяжна. Офіційно, партія ініціює рішення про відкликання “за народною ініціативою” — коли депутат хронічно не виправдовує довір’я виборців. Далі йде перевірка фактів, збір підписів, результати подає комісія, питання виносять на сесію. А ще — у цій бюрократії можна втратити залишки віри у демократію, але, що вдієш.
Список етапів:
1. Засідання й рішення парторганізації
2. Оформлення ініціативної групи і збір підписів
3. Розгляд територіальною виборчою комісією
4. Підтвердження відкликання радою
5. Офіційне роз’яснення виборцям
Дальші перспективи: є шанс змінити ситуацію?
Хтозна, чи вдасться швидко довести справу до кінця. Ситуація на Полтавщині — це дзеркало всієї країни. Люди втомлюються, але час від часу ще вірять, що щось можна змінити. Особливо, коли на одній стороні — відповідальність і честь, а на іншій — банальний інтерес.
Якось хочеться, щоб депутати не забували: сьогодні не ті часи, коли про зраду дізнаються через рік. Суспільство на нервах, і політичні ігри переносяться навіть у черги за хлібом. Сподіваюсь, ефект від цієї історії буде. Бо, чесно, пауза — вже затягнулася.
P.S. Навіть тріснуті надії можна сшити, якщо діяти вчасно. Може, для когось цей урок стане останнім попередженням.
