Вечір п’ятниці у Полтаві. За вікном — тривожна тиша, яку раз по раз переривають сирени. А всередині театру — жива сцена, на якій оживає правда перших днів великої війни. Полтавський обласний музично-драматичний театр імені М. В. Гоголя презентував прем’єру вистави «Галушки. Полтавські історії. Перші дні війни», авторкою і духом якої стала Лідія Данильченко.
Відлуння війни на сцені
Коли звикаєш жити на роздоріжжі страху й віри, кожний кульок, який роздають у темних підвалах, чи плач дитини у під’їзді чіпляється за душу. Саме такими простими, до болю знайомими деталями авторка вистави вибудовує атмосферу — не надуманого, а справжнього полтавського початку повномасштабної війни. Все це — через особисті історії акторок і акторів театру.
Чому саме “Галушки”?
Полтавська кухня об’єднує родини у важкі моменти. Галушка тут — не просто їжа. Вона — символ затишку, як отой клаптик площі на затіненій кухні, де шукаєш сили пережити ще одну тривогу. Актори втілили на сцені персонажів, які збираються разом у підвалі, на кухні, у звичних місцях. Відчувається, що кожне слово йде з глибини особистого болю, відкриває клаптик спільної української пам’яті.
Враження глядачів: сльози і слова підтримки
У залі — тиша, інколи хтось витирає сльозу, інколи чутно приглушений сміх від життєвих жартів, які неминучі навіть у найтемніші миті. Глядачі після вистави діляться своїми відчуттями:
– «Це неможливо дивитися без комка в горлі… Але так важливо говорити про це».
– «Дякую, що не боїтеся показати правду».
– «Які всі рідні — ніби кожна історія про когось свого».
Театр обрав шлях чесності: у роботі звучать реальні діалоги мешканців міста, улюблені полтавські пісні, і навіть прості вечері з галушками перетворюються на елементи великої історії.
Про творчий колектив та особливості постановки
Вистава — результат колективної роботи. Ось коротко, хто стоїть за цим проектом:
– Режисерка: Лідія Данильченко, відома полтавськими міськими ініціативами й теплом до локальної теми.
– Музичний супровід: невеликий оркестр театру, який грає наживо — мінімум штучного, максимум емоцій.
– Декорації: суворо, але лаконічно. Полиці з консервацією, кілька ковдр, фотографії на стінах — усе до болю знайоме кожному, хто пережив березень 2022-го.
Переваги цієї постановки для глядача
– Тут не буде надуманого пафосу.
– Головний ефект — глядач виходить із вистави очищеним, із надією.
– Вистава підходить для будь-якого віку, переплітає крихку дитячу щирість і дорослу втому.
– Нова історія театру — на основі реальних подій і реальних людей.
Чи варто йти на «Галушки»? Мій особистий погляд
Втома від новин і війни — це те, з чим зараз живе кожен українець. Але те, як ця вистава поєднує особисте й колективне, дає сили віднайти себе серед руїни страху. Заходиш до театру — і стаєш частиною тих, хто не здається.
Вистава «Галушки. Полтавські історії. Перші дні війни» — не просто постановка. Це пам’ять і любов до міста, до людей і до життя, яке так тривко пульсує навіть у росяних коридорах підвалів під час повітряної тривоги.
Вартує піти — хоча б задля того, щоб не втратити себе і трохи полегшити власний біль.
—
Коротко: Чому варто відвідати постановку
– Жива й чесна розповідь про життя у перші дні війни.
– Побудовано на реальних історіях і переживаннях.
– Легка й водночас глибока — свої галушки, своя війна, свій біль.
Війна триває, але театр у Полтаві живий і щиро тримається за відчуття дому.
