Сьогодні стало відомо, що на 61-му році життя відійшов у вічність Анатолій Клименко, колишній депутат Полтавської міської ради кількох скликань. Його не стало 20 червня 2024 року, і для багатьох ця новина стала шоком та болючою утратою.
Світла пам’ять про людину, яка не була байдужою
Анатолій Володимирович Клименко був депутатом міськради кількох каденцій. Він обирався від різних політичних сил, однак політична приналежність не заважала йому знаходити спільну мову з колегами. Для полтавців він був не тільки публічною людиною, але й щирою особистістю. Хтось пам’ятає його як людину, яка завжди знаходила слова підтримки, хтось — як ініціатора багатьох міських проєктів.
Основні віхи депутатської діяльності
Інколи здається, що вже нічого не здивує. Але коли дізнаєшся, що пішов з життя Анатолій Клименко, раптом розумієш — історія міста складається із людей. Ось короткий перелік того, чим запам’ятався Клименко:
– Діяв у комісіях з питань бюджету та соціальної політики
– Ініціював створення парків та скверів у місті
– Активно дбав про розвиток спорту серед молоді
– Постійно виступав за збереження історичної спадщини Полтави
– Був відкритим до звернень мешканців, навіть у складні часи війни
Що ще додати? Можливо, його любов до міста, яку бачили всі, хто мав з ним справу.
Реакція громади та близьких
Місто ще не оговталося від втрати. У соціальних мережах колеги, друзі та звичайні полтавці діляться спогадами та висловлюють співчуття родині: “Щирий, чесний, справжній”, — пишуть багато хто. Не приховую — навіть у редакції сумують. Деякі зі співробітників особисто знали Анатолія Володимировича й згадують його не тільки як політика, а й просто як толерантну, вперту та водночас чуйну людину.
Більше слів зайвих — просто список основних думок, які писали про нього сьогодні колеги:
– “Не відмахувався, допомагав, не ділив людей на «своїх» і «чужих»”
– “Розумів реалії й не боявся відповідальності”
– “Був відкритим до змін, умів слухати”
Перспектива — що далі без нього
Життя міста не зупиняється, і це — головна правда. Однак невидимий “відбиток” Анатолія Клименка залишиться ще надовго у нових міських ініціативах, у пам’яті тих, хто з ним працював, у серцях дітей, які граються на збудованих ним майданчиках. Чи буде кому підхопити його справи? Питання наразі відкрите. Але якщо ми пам’ятаємо про таких людей, то Полтава житиме.
Світла пам’ять.
