На Полтавщині, де щодня вистачає приводів для тривоги, трапляються й полегшення. Жителі Кременчука, які останніми днями щиро переймалися долею молодої містянки Олени Ейсмонт, можуть нарешті зітхнути. Пошуки безвісти зниклої дівчини офіційно припинено – вона знайдена.
Сигнал тривоги Зникнення людей останнім часом у Кременчуці, чесно кажучи, стало похмурою звичкою. Так і цього разу: 19-річна Олена Ейсмонт перестала виходити на зв’язок із рідними, і її оголосили в розшук. Відчай, кілька днів напруги, телефонні дзвінки. Всім знайоме це важке відчуття, коли наче й шукають по всіх каналах, а відповідей немає.
Волонтери, поліція, друзі – хто тільки не підключився до пошуків дівчини. Розміщували оголошення, поширювали фото в соцмережах, розпитували одне одного. Та в такі моменти черговий дзвінок лише зводить з розуму – раптом хтось бачив, чув, знає? Насправді, за кожним “цифровим плакатом” про розшук стоїть справжній біль, абсолютно не цифра.
Як завершився розшук Сьогодні, 4 червня, стало відомо: Олена розшукана живою. Про це повідомили у відділі поліції Кременчука, підтвердила цю інформацію й редакція місцевого видання. Причини зникнення не розголошують – це вже особисте. Головне, що біда минула, а хвилювання і тривога родичів змінилися полегшенням.
Повернення додому після подібних історій – не просто галочка для статистики. Для батьків це справжнє повернення до життя. Кредо поліції – невпинно працювати, допоки людину не знайдено. Скільки таких історій залишається “за кадром” – хтозна. Але кожного разу, коли розшук дає щасливий результат, місто зітхає з полегшенням.
Що робити, якщо зникла близька людина? Оглянемо базові кроки для тих, хто раптом опинився в подібній ситуації:
- Не зволікайте: одразу звертайтесь до поліції.
- Підготуйте детальний опис людини й останнього місця перебування.
- Розміщуйте інформацію у соцмережах і місцевих групах.
- Спілкуйтесь із друзями, знайомими, колегами зниклого (зниклої).
- Не залишайтесь на самоті: залучайте волонтерів, громаду.
Висновки Олена Ейсмонт знайшлася, і цього разу все завершилося добре. На жаль, не у всіх історіях фінал щасливий, тому не будьте байдужі до чужої біди. Своєчасна допомога і розголос іноді рятують чиєсь життя. Здається, у наші часи співчуття – це найдефіцитніша валюта. Тож бережімо одне одного.
Кременчук дихає трохи спокійніше.



