Гірко і боляче — Полтава попрощалася відразу з кількома своїми мужніми синами, які загинули, захищаючи Україну на війні проти російських окупантів. Прощання перетворилось на справжній день скорботи для всіх: не було байдужих на Соборному майдані.
Полтавці зібралися провести героїв у останню путь
Цього тижня, 10 червня, Полтава поховала кількох воїнів: Дмитра Гудзія, Миколу Кривошея та Артура Міхєєва. Серце кожного стискалося від болю. Якщо чесно — бачивши обличчя батьків і дітей, дуже важко стримувати емоції. Війна щодня кидає нам нові випробування, а полтавці, втомлені від тривог та втрат, знаходять у собі сили знову підняти голову.
Список загиблих героїв, яких цього разу провели в останню дорогу:
- Дмитро Гудзій, позивний “Гудзя”, 1985 р.н.
- Артур Міхєєв, позивний “Тоха”, 1993 р.н.
- Микола Кривошей, позивний “Клим”, 1977 р.н.
Їх відспівували у Свято-Успенському кафедральному соборі. Потім — довгий шлях на кладовище. У руках — прапори, квіти й невидимі важкі камені в грудях.
Людські історії за офіційними зведеннями
Кожного разу, коли читаєш сухі рядки з офіційних повідомлень, здається — так заведено, нічого особливого. Але за іменами Дмитра, Артура, Миколи — живі люди, їхні надії, сім’ї, мрії, які в одну мить обірвала війна. Хтось захищав Бахмут, хтось пішов з перших днів повномасштабного вторгнення. Хіба можна звикнути до цих похоронів і сліз? Кого може залишити байдужим мати, яка тримає на грудях портрет сина?
Традиційно пролунали Державний гімн та залпи почесної варти. В останній момент хочеться кричати, але з вуст виривається лише сльоза.
Полтава: попри втому, ми разом — і будемо триматися
Може здатися, що люди вже втомилися ходити на похорони, на жалобні церемонії… Але це не про Полтаву. Були друзі, побратими, представники міської влади, навіть незнайомі люди — бо, як кажуть тутешні, “чужої біди не буває”. У важку хвилину полтавці стали плечем до плеча. Душевно, не за протоколом.
Що ще об’єднує Полтаву в ці складні часи:
- Спільна молитва за кожного воїна
- Волонтерські акції для допомоги родинам загиблих
- Допомога ЗСУ та постраждалим
Хтось приніс конвертик дружині героя, хтось притиснув до себе дитину в чорній хустині. Маленькі, але такі потрібні прояви підтримки.
Вічна пам’ять захисникам — і низький уклін їхнім родинам
Сьогодні Полтава знову відчула ціну свободи і незалежності. Це важко й боляче, але, чесно — ніхто не зламався. Громада не стала байдужою. Хочеться ще раз сказати: світла пам’ять героям, наші захисники — незламні, а для їхніх родин — підтримка і вдячність на все життя.
Вічна пам’ять героям, низький уклін їхнім родинам. Україна пам’ятає кожного.
