Полтавщина знову у жалобі. На цьому тижні громади області проводили в останню путь двох своїх синів – захисників, які віддали життя на фронті за нашу Україну.
Сльози, квіти і схилені голови: як прощалися з героями
Війна забирає найкращих, і кожна така новина вириває часточку серця. На цей раз на Полтавщині попрощалися із Владиславом Дзюбою з Пирятина та Володимиром Іванченком із Кременчука. Їх ховатимуть із усіма військовими почестями, бо так, як вони боролися за незалежність, не пожалівши навіть власного життя, можуть тільки справжні чоловіки.
Владислав Дзюба: коротке життя, великі вчинки
Владиславу було лише 27. Його мобілізували в лютому цього року, а вже через кілька місяців він опинився на передовій, там, де іноді навіть небо здається ближчим, ніж рідний дім. Тут він поліг у бою на Донеччині. Поминальна служба відбулася у Пирятині, біля храму Різдва Богородиці – зібралися рідні, друзі та просто ті, хто не зміг залишитися байдужим.
- «Владик завжди був за справедливість. Ми ще зі школи пам’ятаємо його відкритість і любов до життя», – згадує його близький друг Олексій.
Володимир Іванченко – мужність за покликанням
Володимиру було 35. З Кременчука, у складі 92-ї механізованої бригади боронив Схід України. Загинув під обстрілом. «Володя не вмів відмовляти. І коли прийшла повістка – навіть не вагався», – каже його мама. Поховали героя у рідному місті під Державним прапором, серед оркестрової тиші та сліз рідних.
Полтавщина тримає стрій: кожна втрата – це наша рана
Втрата кожного захисника – це не статистика. Це:
- Незакінчені розмови зі старим другом
- Дочекавшись дзвінка від сина, що вже ніколи не пролунає
- Несказані слова «люблю» та «дякую»
У містах оголошені дні жалоби, у храмах лунає молитва за захисників і за мир. Кажуть, у такі миті навіть каміння плаче.
Пам’ять, яку не зітре час
На честь обох героїв у громадах організують вечори пам’яті. Влада обіцяла допомогу родинам загиблих, а волонтери та сусіди вже несуть теплі слова й підтримку – навіть у найтемніші часи ми разом. Це прості речі:
- Викарбувати ім’я на меморіалі
- Поговорити із вдовою про її біль
- Взяти участь у зборі коштів для батальйону
Полтавщина продовжує жити та боротися, попри втрати. Віримо: герої не вмирають, а наша пам’ять про них – безкінечна. Втомились від цієї війни? Хто ж ні? Тільки й тримаємося, бо тримати треба – за себе, за тих, кого вже немає поруч, і за тих, хто ще повернеться.
Хай земля буде пухом героям.
