Полтавщина знову у жалобі — за кілька днів наше серце краю втратило ще десятьох захисників на фронті.
Імена, які живуть у пам’яті
Десятеро хлопців. Різні історії і різний шлях до війська, але крок один — захищати Україну. Інформація про загиблих надійшла з військкоматів та від громад, що вже встигли попрощатися з героями. Ось імена тих, чиї обличчя ще вчора посміхались на фото, а сьогодні — в траурних рамках:
– Сергій Пономаренко, Лубни
– Олександр Лисенко, Полтава
– Олег Андрієнко, Кременчук
– Євген Пасько, Карлівка
– Андрій Луценко, Горішні Плавні
– Ігор Лисий, Зіньківщина
– Павло Середа, Гадяч
– Юрій Яковенко, Решетилівка
– Максим Качура, Миргород
– Михайло Чорний, Велика Багачка
У кожного — мама, у когось — маленькі донечки й сини, хтось не встиг створити сім’ю. Священники, побратими і волонтери розказують: ці хлопці не шкодували себе, допомагали тим, кому було важче. Недаремно кажуть: “живуть до дзвінка, а тоді — навіки в строю”.
Громади і родини прощаються з захисниками
Плакала Лубенщина — в останню путь проводжали Сергія Пономаренка, молодшого сержанта, який був на передовій з перших днів великої війни. Люди зійшлися з білими квітами, на свіжих могилах були і священники, й волонтери — спільний біль не обійти сторонньою дорогою.
У Кременчуці попрощалися з Олегом Андрієнком. На церемонії мама загиблого стиха повторювала одні й ті самі слова: “Я тебе чекала, синочку…”. У багатьох тремтіли руки. Старенька сусідка Андрієнків сказала: “Не вірю ще, наче подзвонить, як завжди — і попросить солоний огірок”.
Полтавщина платить ціну свободи
Цифра десять — це не статистика за тиждень. Це — десять історій, які обірвалися. А поранених і важкопоранених — удвічі, чи й утричі більше. Окремі громади вже створили “Книгу пам’яті”, аби не дозволити забути жодне ім’я.
Як громади підтримують родини загиблих
– Організовують збори, збирають кошти на поховання
– Долучають психологів для підтримки рідних
– Видають матеріальні компенсації
– Проводять уроки-реквієми у школах
– Відкривають меморіальні дошки
І хто знає, чи витримаємо ми ще один тиждень такої втрати? Але тримаємося, бо вони — тримали. І цей біль — наш, а не чужий. Слава героям Полтавщини, які повернулися на небеса. Лишили по собі любов, що не згасне.
***
Тримаймося разом, бо лише разом ми витримаємо цю чорноту. І нехай у мирному небі згадають усіх, хто пішов із життя, захищаючи рідну землю.
