Стіл памяті 2025: полтавців запрошують вшанувати загиблих Героїв

Стіл пам’яті 2025 у Полтаві: містян кличуть вшанувати загиблих Героїв

Оприлюднено 27 Серпня, 2025

Гірко, коли доводиться писати про такі події з року в рік. Але саме зараз – як ніколи потрібно говорити вголос: у Полтаві готуються до Стілу пам’яті 2025, і кожен із нас має шанс долучитися до вшанування тих, хто не повернувся з війни.

Що таке «Стіл пам’яті»?

Це людяна традиція, яку полтавці започаткували ще у 2014-му. Напередодні великих свят, коли світ накривають запах куті й родинного тепла, на площах розкладають довжелезний стіл. За ним – ні затишку, ні щастя, тут тільки – портрети тих, хто поліг за Україну. Це не сухий список загиблих, а справжній місточок між минулим і майбутнім, між скорботою та вдячністю.

У 2025 році стіл знову накриють у символічному місці Полтави. Це буде не просто акція, а велика пам’ять, яку творять разом. Організатори вже звертаються до родин, волонтерів, знайомих: допоможіть зібрати імена, світлини, унікальні історії про полеглих Героїв.

Як долучитися до заходу?

Хочете, щоб про героя дізналися всі? Є кілька способів втрутитися в цю пам’ять (і віддати свою частинку вдячності):

Передайте фото, листи, предмети або особисті спогади про загиблих організаторам (координати публікуються на міських інформаційних платформах).
Долучайтеся до підготовки: допомогти розставити портрети, підготувати стіл, зробити відеопрезентацію.
Прийдіть просто в день події. Запаліть свічку. Скажіть ім’я Героя. Навіть просте мовчання — вже підтримка.
Приведіть дітей. Молодь має знати цю правду й чути її з уст дорослих, а не лише з підручників історії.

Коли і де відбудеться Стіл пам’яті 2025?

Як повідомляють організатори, дата й місце будуть оголошені заздалегідь на офіційних ресурсах. Найчастіше цей захід проводять біля пам’ятників захисникам, на головних площах Полтави, де навіть голос стає тихішим, а повітря наповнює відчуття втрати.

Орієнтовний список подій до Стілу пам’яті:

Відкриття меморіальної інсталяції.
Хвилина мовчання за загиблими.
Виступи рідних, побратимів, учасників бойових дій.
Спільна молитва й читання імен.

Для чого все це?

Щоб пам’ять не перетворювалася на формальність. Щоб кожен герой отримав своє “дякую”. Щоб діти виростали не в сухій статистиці, а з розумінням ціни свободи. Бо свобода — не безкоштовна і точно не легка.

Чи важко це зараз? Дуже. Мабуть, це болить найбільше. Та якщо ми не зробимо “Стіл пам’яті”, хто тоді розкладе перед майбутніми поколіннями цю правду без прикрас?

І, зрештою, хтось має сказати: “Ми тебе пам’ятаємо”.

Тому зберігайте у серці історії ваших Героїв. І приходьте у 2025-му — місто чекатиме разом із вами.

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.